Мрії про острів

Одного тихого та безтурботного вечора, влітку 1884 року містер Левер і його дружина пливли зі Стромнеса до острова Ноу (острів Барж) в Оркнейс (Orkneys), коли він помітив, що «ніколи досі не відчував такого бажання залишити бізнес». Це був не просто сумнів.

Вражений красою побаченого острова, Містер Левер серйозно роздумував про те, щоб придбати його і залишити партнерство в компанії свого батька – Lever & Co-бізнес, що він істотно розвинув і розширив. Вільяму було 33 роки, а він вже володів достатнім статком і міг відійти від справ.

Але одного дня під час шотландських свят (а, можливо, відразу після них) замість звільнення Вільям вирішив зайнятися миловарінням. Але він також і не полишив мрії про свій острів.

Цій мрії судилося здійснитись пізніше. Левер часто повторював, що не знає, чому думав про миловаріння більше, ніж про будь-який інший бізнес. Можливо, тому, що саме управлінням виробництва споживчих товарів Вільям займався на фірмі свого батька. А, можливо (що більш імовірно), Левер мав передчуття, що саме мило стане необхідне середньому класу і робітникам з настанням Індустріальної Революції, адже сажа, кіптява та піт стануть супутниками ери машин. Відміна «Мильного» податку в 1853 і пропаганда гігієни дали поштовх розвитку миловарної промисловості.

Раніше мило виготовляли великими шматками і при покупці продавці просто відрізали брус необхідного розміру. Саме Левер став першим, хто запропонував продавати мило вже розрізаним на шматки, кожен шматок має бути загорнутим у яскравий папір і продаватися під певним найменуванням! Зацікавлений у виборі вдалої назви для свого продукту, Вільям звернувся до відомого ліверпульського агента В.П.Томпсона за допомогою і одне за одним відкидав всі назви, запропоновані агентом, доки, нарешті, не побачив в списку слово “Sunlight”...